Деякі з вас можуть знати про існування економічних альтернатив, наприклад, можна знайти, наприклад, на Ekopedia . Часто ці варіанти монополії: замість банкнот, папір використовується дебет / кредит, використовуючи нове ім'я пристрою (євро стає "гриб", " пшениця "," квітка ", і т.д ...) відповідно до пунктів. Таким чином, десятки тисяч людей практикують ці альтернативи в декількох країнах, але вони скоріше розглядати як взаємодоповнюючі, рятувальних шлюпок. Справді, мало людей, які залишають всієї банківської системи до іншої системи, крім випадків, коли у них немає вибору.
Принцип спільного часу, присвяченого управління місцевих служб, також є важливим принципом, як рятувальний круг. Тим не менш, він також пропонує нові переваги: місцеве управління, щоб спростити цей, по не нав'язуючи більше жителів використовувати будь-яку валюту, яка буде винайдено. Так що більш локальними обліковими записами на ногу з часом, з числами, - і +, іноді супроводжується нагадуванням стерильною відновлення "необхідним" в позитивному рахунку (у цій логіці, якщо хтось Служба повинна бути з урахуванням в створенні добре). Цей принцип був розроблений з урахуванням оперативної помилок, виявлених в інших місцях для того, щоб уникнути деяких типових порушень, в той час як інтеграція концепції обміну, а не концепції обміну, яка є не що інше і взагалі я думаю, що вираз форма егоїзму.
Дозволяє обмін раз так, то так добре організовані за рахунок оптимального управління часом, щоб об'єднати людей, готових запропонувати деякі з їх вільного часу. offerts aux webmasters souhaitant dupliquer librement le site pour leur propre localité. На сьогоднішній день, перший сайт " Share-Time.com "(або тайм-шер) застосовувати цей новий принцип і забезпечує необхідне, так що він може бути в інших місцях: керівництво по створенню місцевих відділень для мешканців , без підключення до Інтернету і розробили сценарії доступні для вебмастеров бажаючих дублювати сайт вільно для свого населеного пункту. Тому більш «система обміну", а лише принцип обміну. Той, хто завжди думає в плані обміну, відразу ж чогось хотіти повернутися до своєї роботи, отже, не міг гідно оцінити цей принцип. На практиці і в результаті, ось як це працює:
- "А" має певний потенціал / компетенції може заявити про це в своєму кабінеті, або на спеціальному сайті. Пропонуючи самі основні служби або конкретного досвіду новачок або експерт не має великого значення: головне, що вона готова поділитися своїм вільним часом, щоб запропонувати будь-які послуги .
- "B" подивитися список надаваних послуг, а також використовує «А». Останній дав йому свою службу, знаючи, що він нічого не отримає у відповідь: ніяких інших послуг, ні грошей, ні потоку на віртуальному рахунку. До мінусів, "A" і "B" є особиста історія діяльності (HPA), то публічно доступні в повній прозорості. Будь-який бажаючий може подивитися, хто дав або одержав послугу, як часто і коли, з дати реєстрації. Через ці два ПАУ, в той час як усі знають, що «А» послуг, пропонованих на певну дату (яка тривала деякий час, який вказано), і «Б» отримали ті ж послуги.
- Один день "," вважає, що послуги, пропоновані «С» інтерес. Він зв'язався з ним, і "C" може запропонувати цю послугу, не отримуючи нічого. І знову, HPA "А" і "C" оновлюється публічно.
Операція дуже проста, тому що заснована на понятті часу, природні цінності життя, так сказати, на відміну від грошей, штучне значення винайдені людиною, використання яких не важливі для тих, які в змозі організувати себе на обмін, а не прямий обмін. Для тих, хто з мінімумом вільного часу, я думаю, особливо безробітних, це дає можливість ввести нові форми вільною економікою в їх місцевості. У той же час, вони створюють нові надії на зміну ставлення, на прикладі найжвавіших. Останнім часом вже високо цінується власне виживання, надія на зміни, отже, лежать серед тих, хто ще є вільний час.
Громадський оголошення GEAB Спеціальні Літо 2009 № 36 (16 червня 2009 р.)
Як і очікувалося по LEAP/E2020 в жовтні 2008 року, незадовго до літа 2009 року, питання про здатність США і Великобританії для фінансування свого дефіциту тепер стала неконтрольованою центральним питанням у міжнародних дискусій, тим самим відкриваючи шлях для близнюків явища припинення виплати США і Великобританії до кінця літа 2009 року.
Таким чином, на даному етапі розвитку глобального системної кризи, на відміну від домінуючої політичної та медіа-дискурс в даний час, команда LEAP/E2020 не має планів будь-яке відновлення в літній період 2009 року (ні протягом дванадцяти місяців) (1). Навпаки, через відсутність фонової обробки проблеми в корені кризи, ми вважаємо, що влітку 2009 року побачить зближення трьох "ізгоїв хвилі" (2) перевести дуже руйнівним переслідування Поглиблення кризи і викличе переворот в період з вересня / жовтня 2009 року. Як і у випадку з самого початку цієї кризи, в кожному регіоні, звичайно, не постраждали точно так же (3), а й для наших дослідників, без винятку досвід різкого погіршення свого становища на До кінця літа 2009 року (4).
Такий розвиток подій цілком може зайняти від ряду економічних і фінансових спокусі поточної ейфорії ЗМІ.
В цьому спеціальному випуску «Літо 2009» GEAB, наша команда курсу детально ці три руйнівні хвилі, що сходяться і їх наслідки. Подробиці і наша команда завершує свою політику рекомендації (золото, нерухомість, облігації, акції, валюти), щоб уникнути зметені вбивця. Читайте на решті частини цієї статті ... "
Призначити той, хто має дихальна недостатність економіки за образом "розривною міхура» було відмінною ідеєю.
Комплексні системи визначається тим, що між вхідними та вихідними, що і ми можемо зробити, і отримані ефекти, зв'язок причини і наслідки через звивається так, що результат не безпосередньо передбачуваними .Не тільки цей зв'язок не пряма, але й тому, що кілька умов, за тією ж причини можуть мати різні наслідки залежно від часу. Таким чином, ми можемо сказати, що «справедливою» в ідеал, в якому для досягнення позитивних результатів, потрібно спочатку зрозуміти етичні та моральні правила і застосовувати їх правильно.
Технологія природний рефлекс для виявлення приблизно, але тенденція до поліпшення причину або причини повинні зробити так, щоб отримати бажаний ефект. Цей механізм є повністю незалежним від моральних чи етичних чинників.
Якщо ви живете в такій складній системи як сучасна економіка, вершина інтелекту, щоб пройти, щоб зрозуміти, що потрібно підняти більше грошей, щоб на всякий випадок. Крім того, самі бідні вітаємо багатий вірить у вищий розум, де насправді вони, якщо вони не ігнорувати етику.
Крім того, викликає жаль, що поняття безпеки, як правило, не розуміють в цьому сенсі, тому що основною причиною нестабільності в світі є саме несправедливість системи, входи знаходяться дуже далеко від моральних якщо ви хочете отримати у відповідь позитивний результат на виході причинно-наслідкового ланцюга.
У житті є два типи людей (затички), ті, хто надто чесним і залишаються бідними і тих, хто наполягає на здійсненні свого інтелекту для своєї безпеки, враховуючи, що майно, отримане у відповідності з моральними якостями в своїх діях.
Ті, хто хоче заробляти гроші дуже добре знаю, як це зробити, в той час як основна маса людей, хоча вони й хотіли, коли блокується надлишком моральних обмежень, таких як створення в першу чергу весело роботу. Якщо ми будемо забруднювати навколишнє середовище, забруднюють його, якщо він недбало і вироджуватися, були набагато більш імовірно, будуть "безпечними" в системі несправедливо. Це те, що робить його несправедливості. Читайте на решті частини цієї статті ... "
"Зверніть увагу на побажання Вам висловити, вони можуть збутися!"Ця приказка відноситься абсолютно до Федеральної резервної системи Сполучених Штатів, в той час він входить те, що може виявитися зовсім новий етап і найнебезпечніший фінансова та економічна криза, яка як і раніше зосереджений на держави Юнайтед - незважаючи на триваюче ралі на фондовому ринку на Уолл-Стріт і зростання надій, що найгірше вже позаду.
ФРС хотіла істеричний неприйняття глобальних інвесторів на ризик не існує, що не люблять завершилися восени 2008 року, коли основні банки Уолл-стріт впав, відправивши тремор по всьому світу . Зрештою, позиція ФРС несе відповідальність за цю кризу був значною мірою викликане інвестори в паніці, які штучно викликаний вартості фінансових новаторів в американській значно нижче їх реальної вартості, кинувши несправедливо дискредитувати величезна кількість таких активів, щодо маркування їх "токсичних"!
ФРС відчули можливість вдихнути нове життя в ці активи і американської економіки на основі бульбашок активів, а також відкриття шлюзів кредитних і замінити страх довіри інвесторів - що неминуче призводить більший апетит до ризику. Деякі апетиту до ризику в даний час повернувся. Але проблема в тому, що долар США не виграють. Замість цього, його травми тільки відкрити.
Станом на 2 червня, долар досяг свого мінімуму в 2009 р. знову проти майже всіх основних валют, знижується, тільки в цей день, великий відсоток по відношенню до євро, повністю ігноруючи заяву Генерального секретаря Міністерство фінансів Тім Гейтнер, в ході свого візиту в Китай, що США виступають за сильний долар. 27 травня, крива прибутковості по казначейських векселях зросла до нових висот, у той час як різниця між хорошим два роки і десять років досягла 2,75%, 2,78%, навіть на межі 2 Червень
Глобальні інвестори, приватні і державні (центральні банки), сильніше, ніж будь-коли висловлюють побоювання впливу по відношенню до долара за короткий термін. Вони також поділяють криза довіри в тій валюті, в якості сховища безпечним, за короткий термін. Читайте на решті частини цієї статті ... "
Чи можна зробити сотні мільярдів доларів прибутку від цінних паперів, які підкріплені лише віртуальні входи в книзі кредит?
Це не тільки можливо, це було зроблено. А тепер тих негідників, які нажилися на цих атак були черги біля будівлі Федеральної резервної обміняти свої акції проти гнилої мільярдів доларів кредитів, фінансовану платниками податків. Між тим, кредитна криза залишив фінансової системи в руїнах і посадив економіки в наметі акцій. Рівень безробіття лінії зростає, і споживачі скорочують свої бюджети на все, від ночі на місто, щоб відправитися в продуктовий магазин. І все це завдяки фінансової піраміди придумав аферу на Уолл-стріт, який поширився по всій глобальної системи, як агресивний епідемії грипу. Це не нормальний спад, фінансова система вибухнула в тому, що жадібні банкіри використовували "фінансових інновацій", щоб підірвати систему і опухли Найбільший міхур всіх часів. І вони зробили це легально, з використанням маловідомих процес, званий сек'юритизації.
Сек'юритизація - яка перетворення взаємного фонду акцій продано кредитів на вторинному ринку - надає кошти для чинити тиск на величезні борги. Банки використовують позабалансові операції лист для створення титрів, щоб уникнути нормальних зобов'язань розсуд і контролю операцій на сполох. Яким би дивним це не звучало, якість кредитного портфеля не враховуються, тому що банки роблять свої гроші на будівництво кредити та інші платежі. Важливо те, кількість, обсяг і кількість; конвеєра промислових нудотні розмір кредиту скидали на нічого не підозрюють інвесторів для відгодівлі результати. І, чорт забирай, як легко на Уолл-стріт на граблі з подвоєною силою цієї гнилої папери, коли ніхто не може контролювати і, що ФРС грає з уболівальниками на трибунах! В аналізі економіст Гері Гортон, підготовлений в 2009 році конференції Федерального резервного банку Атланти на фінансових ринках і називається "ляпаси невидимою рукою, банківському секторі та паніки 2007 року" [" ляпас невидимою рукою, банківська справа і паніки 2007 року "], автор показує, що іпотечні цінні папери, пов'язані дійсно розпухли від 492 600 000 000 доларів в 1996 році до 3,071.1 млрд. доларів в 2006 році. В цілому, понад 20 трлн [1000000000000 = 1000000000000] стоїть сек'юритизованих боргів були продані в період між 1997 і 2007 роках. Скільки з цього боргу виявиться марним, як і в якості викупу посилиться і балансах банків буде зростати під тиском? Читайте на решті частини цієї статті ... "
Протягом більше двадцяти років, глобалізація відчужує громадян від центрів прийняття рішень. Французькі громадяни спостерігати з Європейським Союзом у той час як на міжнародному рівні G8 нав'язує свою політичну модель в світі, через МВФ, Світовий банк і СОТ, зокрема. В рамках цих різних організацій, в рамках дискурсу про «доброго врядування», Ліберально-демократичної приватизації керівники органів у розвитку діалогу з компаніями, в порівнянні з державним, їх представники, НУО та грати " громадянське суспільство "проти Сполучених Штатів.
Ці різні механізми управління, як правило, нерівні і недемократичні, але залишаються здебільшого законно.Однак, є ще одне поле яких значно менше, проаналізовані, це незаконно, розмір державного управління.Таким чином, ці різні форми політичного управління та економічного недемократичними, нерівні і як незаконні, як ми будемо аналізувати тут.
Як економічні чинники впливають на це робить на рішення органів державної влади, через механізми глобального управління незаконними, нерівні і недемократичні?Наша гіпотеза: є вплив, діалектичний зв'язок між силою ідей (ідей, осіб та установ), державні та економічні сили (установи, актори капіталістів, фінансовий капітал, продуктивних сил (засобів виробництва , методи, знання, робоча сила). Проте економічні чинники мають вирішальний вплив на уряд і влада ідей, через глобальне управління. Проте, значна частина цього національного і глобального управління здійснюється незаконно і недемократично, навіть якщо це не означає, що всі практики в управлінні, є незаконними. Тому тут типології, а не повний опис глобального управління.
Таким чином, ми представляють сім сил, або сім форм незаконної або недемократичних управління, які є основними перешкодами на шляху демократизації суспільства.Це економічна влада (виробничої, комерційної, фінансової банківської заборгованості, податкових гаваней) - військово-репресивний влади - національні уряди і міжнародні неурядові демократичні практики та їх імперіалістичні - владних відносин (мережі, лобі ...) - Ідеологічна влада -. влади комунікаційних соціально-психологічна потреба влади Читайте на решті частини цієї статті ... "
Політика СОТ зробило можливим соціальним демпінгом
Вільний рух капіталу є несправедливою системи, яка не тільки не має правової основи, але руйнує основні принципи конституційної держави, демократичного та ліберального. В цілому свобода пересування капіталу позбавляє держави своїх повноважень, звільнення економіки від етичних зобов'язань і неминуче призводить до криз, як той, який ми сьогодні живемо. Саме ця свобода, введені головним чином під тиском великих держав через ЄС і СОТ, які тепер, здається, що після фінансової кризи, всі країни, не вистачає капіталу, ставши Наріжним каменем політики сили. Але замість того, щоб замислитися над помилками і здійснювати необхідні заходи щодо виправлення становища, Німеччина намагається атакувати невеликої країни, як Швейцарія та Люксембург, які явно мають більше контролю над кризою. Стаття пояснює взаємозв'язок між фінансовою кризою і вільного руху капіталу.
Частина (це) юридичних світового економічного порядку
Це не тільки, і не в першу чергу, регулювання Європейського союзу (ЄС), або навіть закони держав-членів, але угоди Світової організації торгівлі (СОТ) і вільний рух капіталу, які складають правові основи світової економіки. ЄС став залежить від регіону на світовому ринку.
Угод Уругвайського раунду в 1994 році (СОТ) різко дерегуляції глобального обороту товарів і послуг (ГАТТ і ГАТС) шляхом видалення тарифів та інших торгових бар'єрів, а також забороняють дискримінацію між держав-членів. Керівних принципів у тому, що лікування найбільшого сприяння та національного режиму. Таким чином, імпорт і експорт ж стикаються практично немає перешкод. Більшість держав є членами СОТ: країни-члени Європейського Союзу, Китай, не Росія, з якою Сполучені Штати ведуть переговори. СОТ переживає деякі інструменти для юридичного захисту конкуренції, а ADA і субсидій угоди, які є не дуже ефективними. Звичайно, сільськогосподарські ринки як і раніше в значній мірі виключені з дерегулювання. США і ЄС, головним чином захистити своїх фермерів та підприємств харчової промисловості на світовому ринку, вони субсидують експорт своєї сільськогосподарської продукції за рахунок менш розвинених країнах, особливо в Африці.
Соціальний демпінг є принцип СОТ
Всесвітня торгова закон не відомо договорів з прав людини та соціальної політики. Треба визнати, що країни-члени СОТ зобов'язані дотримувати Загальну декларацію прав людини, яка також включає в себе соціальні права. Але ми не можемо змусити держави, не кажучи вже осіб, поважати їх, навіть не в ЄС і Німеччині. Зокрема, в СОТ не відомі угоду про захист працівників. Соціальний демпінг практично принцип СОТ, ймовірно, в інтересах конкурентоспроможності менш розвинених країнах. До цих пір всі спроби Дохійського раунду погодитися на соціальні норми не вдалося. Читайте на решті частини цієї статті ... "
Бджоли transhume до забуття. Бджоли залишають сотні мільярдів доларів. Вулики очищена менш ніж за тиждень. Це нова катастрофа, яка обіцяє планетарного амплітуда, тому що бджоли запилюють 40% сільськогосподарських культур і велика частина природної флори. Ця катастрофа називається "синдром краху колонії". Цей документальний фільм 2:15 фільм, режисер Домінік Гийе і Гийе Ананда, це крик тривоги. Що стало б з людством без бджіл? Крім того, обвинувальний акт проти невтомній громадської отруйників, Monsanto, Bayer, BASF і Syngenta, і т.д.. На прохання Роджер Хейм, президент Національної академії наук, в 1965 році, в передмові до "Безмовна весна" Рейчел Карсон: "Коли вони будуть громадських отруйників у в'язниці?" У цьому першому томі Бджільництво Титанік ", пестицидів терору», отруєння бджіл, людства і біосфери засудили багато інформатори: Fabrice Nicolino (журналіст), Жан-П'єр Берлан (INRA), Крістіан Vélot (CNRS), Professeur Bonmatin (CNRS), Professeur Belpomme (cancérologue), Dominique Guillet (Kokopelli), Cécile Fléché (anciennement Affsa), Patrick Drajnudel (Etoiles des Abeilles) et de nombreux apiculteurs de France (Maurice Coudoin, Franck Alletru, etc ), de Suisse et des USA. La partie adverse est représentée par Jean-Charles Bocquet, directeur de l'UIPP, le lobby des pesticides, et Jean-Paul Faucon, chef d'unité au laboratoire de pathologies des abeilles de l'Afssa de Sophia-Antipolis. Dans ce film-documentaire, nous exposons l'affaiblissement et l'effondrement des colonies d'abeilles suite à l'épandage massif de pesticides depuis des dizaines d'années, la corruption des hautes administrations et de l'INRA, la collusion entre ces administrations, les industriels des pesticides et les scientifiques “indépendants” (mais néanmoins à la solde de l'agro-chimie), la complicité des coopératives agricoles, les mensonges de l'UIPP (le lobby des pesticides), la lâcheté et la duplicité de l'Afssa, les fondements mortifères de l'agriculture moderne, le refus d'écouter les lanceurs d'alertes… Ce premier DVD de la trilogie “Titanic Apicole” se termine sur un appel, du journaliste Fabrice Nicolino, à la révolte, un appel à se révolter tout de suite, maintenant, contre les industriels pesticideurs, un appel à les poursuivre devant les tribunaux, un appel à dénoncer les crimes contre l'humanité perpétrés par l'industrie des pesticides.
Le boom de la production de soja dans le Cône sud de l'Amérique latine constitue l'une des évolutions agricoles les plus destructrices des vingt dernières années. Les entreprises responsables de ce boom font aujourd'hui une percée agressive dans la canne à sucre, en se concentrant sur de vastes étendues de terre dans les pays du sud où ils peuvent produire du sucre à bon marché. Si ce développement ne provoque pas de réaction, l'impact risque d'être sévère : la production de nourriture locale sera écrasée, les travailleurs et leurs communautés seront déplacés et exposés encore davantage aux effets des pesticides et l'agrobusiness étrangère resserrera encore son étau sur la production sucrière. Nous essaierons dans cet article de voir le rapport entre le développement de la canne à sucre génétiquement modifiée (GM) et les transformations de l'industrie du sucre dans le monde.
En une dizaine d'années seulement, presque toute les pampas argentines et d'énormes surfaces forestières et agricoles au Brésil, en Bolivie, en Uruguay et au Paraguay ont été transformées en déserts verts de monocultures de soja. [ 1 ] Le boom du soja en Amérique latine a été et est toujours un filon miraculeux pour l'agrobusiness. Il a fourni à la poignée de céréaliers géants qui dominent le marché international des oléagineux et du fourrage un terrain bon marché et fertile pour assurer l'expansion et la consolidation de leurs activités dans le monde. Ces mêmes sociétés, Cargill, ADM et Bunge pour ne citer qu'elles, ont aussi fait des milliards de profits avec les ventes d' engrais chimiques devenus indispensables. D'autres grandes entreprises étrangères, telles qu' AGCO et John Deere, ont profité des ventes de tracteurs. Monsanto et Sygenta, quant à eux, ont engrangé des bénéfices records avec leurs semences génétiquement modifiées et leurs pesticides chimiques.
L'invasion du soja s'appuie sur un modèle de production axé sur l'utilisation de semences génétiquement modifiées qui permettent de tolérer d'énormes doses d'herbicides chimiques. C'est Monsanto qui a fourni à la fois les semences et les herbicides, tandis qu'une nouvelle génération d'exploitations agricoles, dirigées principalement par des hommes d'affaires vivant dans les villes, louait ou s'emparait de vastes zones agricoles et y organisait le travail. A chaque fois que ce modèle a été déployé, il a forcé les petits paysans à partir et les communautés locales ont été dévastées par l'exode rural et la contamination chimique.
Quant aux multinationales de l'agrobusiness, l'expérience du soja dans le Cône sud a montré comment exploiter avec profit l'expansion de l'agriculture industrielle dans les pays en développement. Elle a ouvert une nouvelle ère de conquête. Le sucre, qui a une longue histoire de destruction de l'environnement et de pure exploitation humaine, est probablement la prochaine récolte à être confrontée à un boom similaire à celui qu'a connu le soja, d'autant plus que de nouvelles espèces de sucre génétiquement modifiées poussent déjà dans les champs (voir encadré 1). Lire la suite de cet article… »
Attention, attention, la grande coterie se rencontre. Les pharaons en cravates se rencontrent, les grands esprits se retrouvent.
Tout d'abord, à Athènes, certains des plus importants hommes d'affaires et politiciens de la planète se sont rencontrés pour tenir leur rencontre annuelle secrète avec le groupe des Bilderberg , sous un contrôle de sécurité très étroit. Le luxueux hôtel, le Astir Palace, était protégé par des douzaines de policiers qui avaient pour mission de garder à l'écart la presse et le public, rapporte un journaliste de AFP.
Ensuite, le Sunday Times nous apprend qu'un club de milliardaires de l'Amérique s'était réuni pour discuter de leurs lourds soucis concernant la menace désastreuse environnementale, sociale et industrielle. Parmi les soucis les plus importants à émerger de cette rencontre est la surpopulation de la planète, ainsi que des différents moyens pour parvenir à la contrôler et la réduire. Dépopulation mondiale. Ils se sont eux aussi rencontrés en privé, à l'abri des regards indiscrets, « pour considérer comment leurs fortunes pouvaient être utilisées pour ralentir la croissance de la population mondiale et accélérer les améliorations en santé et en éducation. Les philanthropes qui ont assisté au sommet organisé par l'initiative de Bill Gates, le co-fondateur de Microsoft, ont discutés de joindre leur force pour vaincre les obstacles politiques et religieux qui s'opposent au changement. "
Ce club nommé le « Good Club » par un « insider » inclue David Rockefeller Jr, le patriarche de la dynastie la plus fortuné de l'Amérique, Warren Buffett et George Soros, des financiers, Michael Bloomberg, le maire de New York, et des dirigeants de grands médias, tels que Ted Turner et Oprah Winfrey.
Mais nous ne seront pas en reste. À Montréal va se tenir une conférence du 8 au 11 juin 2009, à l'Hôtel Hilton Montréal Bonaventure, intitullée: S'adapter au nouvel ordre mondial . Le tout se passe dans le cadre de la 15e conférence annuelle du Forum économique international des Amériques. Ça va être fantastique, amener vos enfants et des sandwichs. Parmi les fiers commanditaires de cet évènement, on retrouve Power Corporation du Canada du clan Desmarais, La Banque Royale du Canada, Rio Tinto Alcan, Génome Québec, GDF Suez, la Société générale de financement du Québec, Exportation et développement Canada (EDC), VIA Rail Canada, la Banque de développement du Canada (BDC), Investissement Québec, la firme d'avocats Fraser Milner Casgrain, Deloitte, SNC Lavalin, le CRDI et la CSST, le HEC Montréal, La Presse, le National Post, le gouvernement du Québec et du Canada ainsi que de quelques banques internationales.
Comme chaque année, la réunion du Groupe de Bilderberg a rassemblé dans le plus grand secret l'élite de la finance, de l'économie, de la politique et des médias. Elle s'est tenue du 14 au 17 mai en Grèce à Vouliagmeni, à 20 km au sud d'Athènes, au Nafsika Astir Palace , un palace 5 étoiles sur une presqu'ile, avec plages privées et port privé pour yachts.
Parmi les participants de cette année, on remarque le nombre élevé d'invités turcs (banquiers, industriels, ministres, et responsables de médias), signe que l'adhésion de la Turquie à l'UE est vraiment « dans les tuyaux ».
Comme on pouvait s'y attendre, le secteur financier est encore plus présent que d'habitude.
Pour la France, on notera la présence du secrétaire général de l'UMP, Xavier Bertrand, de la ministre de l'économie et des finances Christine Lagarde, et pour la Suisse la présence étonnante du leader populiste Christoph Blocher.
Etaient également présents les deux principaux responsables de l'équipe économique d'Obama, Timothy Geithner et Lawrence Summers.
Enfin les absents les plus remarqués: Etienne Davignon (président de la Société Générale de Belgique), pourtant présent à toutes les réunions précédentes du Bilderberg, et celle de Maurice Lippens, ex-président de la Banque Fortis, récemment rachetée en partie par BNP et en partie nationalisée provisoirement par l'état belge.
Le diagramme des connexions de quelques participants de la réunion 2009… Cliquez sur l'image pour la télécharger en grand (fichier jpeg 3 Mo).
Conférence Débat organisée par le CCFD avec Marc Dufumier, auteur et directeur de laboratoire à AgroParistech , et Christian Troubé, rédacteur en chef de La Vie , auteur de Les nouvelles famines, des catastrophes pas si naturelles , le 24 Avril 2009 au Centre de congrès Le Manège à Chambéry, en Savoie (73)
En partenariat avec le CCFD(Comité Catholique contre la Faim et pour le développement) et le soutien de nombreuses associations : la FMSEA(Fédération départementale des Syndicats des exploitants agricoles) , la Confédération paysanne , le CMR(Chrétiens en monde rural) , le Lycée agricole de Savoie et Artisans du monde , des collectivités territoriales rattachées à Peuples Solidaires .
Une manifestation dont l'engouement obligea les organisateurs à retransmettre la conférence dans une salle annexe, elle aussi remplie !
La bande est enregistrée sur plusieurs supports, elle présente donc 3 blancs de quelques seconde, mais qui n'entache en rien la qualité et l'intérêt de la conférence.
Аудіо кліп: Adobe Flash Player (версії 9 або вище) потрібен для відтворення аудіо цей кліп.Завантажте останню версію тут .Ви повинні включити JavaScript у Вашому браузері.
Durée : 2h04
Merci à Jean-François Druhen-Charnaux de nous avoir transmis ce document
l'architecte Jean Charles Fabre propose une vision nouvelle de votre habitation et offre une véritable réflexion sur l'éco-système à choisir et à bâtir en réalisant votre maison.
Approche sensible et énergétique d'un terrain
Faire le choix de construire une maison vivante, c'est avant toute chose se rendre perceptif aux qualités vitales du sol et de son environnement pour se les concilier et pouvoir s'en nourrir. Aussi le temps et l'importance de cette démarche préalable ne doivent-ils pas être minimisés. Je vous propose d'aborder le lieu, le terrain choisi, comme la « table des matières » – au sens propre – d'un livre – votre future maison – dont vous ignorez encore le contenu.
Si la situation vous le permet, ne soyez jamais pressé de construire. Ménagez-vous du temps pour aborder le lieu à plusieurs moments de l'année. Observez les arbres, leurs teintes, leur formes, et les vues que ménage la chute des feuilles à la saison hivernale. Les trouées de verdure permettent une relation nouvelle à notre environnement. Elles pourront se traduire par la suite dans la maison par le choix d'une ouverture orientée. L'arbre en tant que condensateur des énergies vitales d'un lieu (le Tchi des Chinois) vous donnera toujours une idée de potentiel énergétique à disposition sur votre terrain. Je suggère l'approche suivante :
Faites le choix d'un arbre qui, par sa forme, sa taille, son harmonie ou sa particularité vous semble l'arbre maître du lieu. Vous vous mettez dos à lui, puis mentalement vous vous identifiez à lui. Observez alors en tournant progressivement, sans perdre le contact du dos ce que l'arbre « voit » de son environnement. Vous aurez ainsi une idée des qualités particulières que « fixe » l'arbre.
Observez les mousses sur les troncs des arbres. Elles vous donneront la direction principale des pluies sur le site. Quant aux arbres penchés ils vous indiqueront la direction des vents dominants. Il se peut qu'un arbre penché ponctuellement révèle la sous-jacente d'un courant tellurique (cours d'eau, feuille). La présence d'arbres ou de sites foudroyés à proximité sont à ce titre, révélateurs.
Le surréalisme financier qui aura présidé aux évolutions boursières et aux indicateurs financiers et commentaires politiques de ces deux derniers mois est le chant du cygne du cadre de référence dans lequel le monde vit depuis 1945.
De la même manière que, en Janvier 2007, dans le GEAB N°11, LEAP/E2020 avait décrit la charnière 2006/2007 comme caractérisée par un « brouillard statistique » typique de l'entrée en récession et conçue pour faire douter les passagers que le Titanic était bien en train de couler (1), notre équipe considère aujourd'hui que cette fin de Printemps 2009 marque la sortie définitive du référentiel utilisé depuis une soixantaine d'années par les acteurs économiques, financiers et politiques mondiaux pour effectuer leurs prises de décisions, et en particulier de sa version « simplifiée », utilisée massivement depuis la chute du bloc communiste en 1989 (le référentiel étant alors devenu purement américano-centré). Au-delà de tout aspect théorique, cela signifie concrètement que les indicateurs que chacun a l'habitude d'utiliser pour ses décisions d'investissement, de rentabilité, de localisation, de partenariat, etc… sont devenus obsolètes, et qu'il faut désormais chercher ailleurs les indices pertinents si l'on veut éviter de prendre des décisions désastreuses.
Це явище старіння різко зросла в останні місяці відчувають тиск з двох напрямків:
. З одного боку, відчайдушні спроби врятувати світову фінансову систему, і особливо американської і британської систем, де-факто "зламаною навігаційних приладів", тому що маніпуляції будь-якого роду зроблені фінансові інститути самі і з боку урядів і центральних банків стурбовані. Ці показники паніці і розуму, стипендії кращим прикладом. Ми повернемося до більш докладно в рекомендаціях з цього питання N ° 35. І ці два графіки нижче показано, як майстерно ці відчайдушні зусилля, не змогли запобігти серйозні зміни в рейтингу світових банків (це, по суті, що з 2007 року викликало в кінці історичного домінування США і Великобританії рейтинг)
. По-друге, астрономічні суми ліквідності вводять протягом одного року у світовій фінансовій системі, особливо у фінансовій системі США, на чолі всіх гравців і фінансової політики до повної втрати зв'язку з реальністю. Насправді, на даному етапі, всі вони, здається, страждає від синдрому захоплення глибоко - що викликає погіршення потерпілих не вдалося знайти у відкритому морі і призводить до тонуть все глибше вірити в простежуються на поверхні. Восторг від глибокої фінансової, очевидно, має той же ефект, його водної колегою.
Знищено або збочені датчиків, втрата почуття напрямки політичних і фінансових лідерів є двома ключовими факторами, які прискорюють звільнення міжнародної системи зі сховища в останні десятиліття. Читайте на решті частини цієї статті ... "
L'argent a été conçu comme un outil pour améliorer les échanges entre les hommes. En effet, avant la création de l'argent, les échanges étaient limités au simple troc. La création de l'argent a permis d'étendre largement les échanges. Mais aujourd'hui, les échanges entre les hommes sont limités car ils n'ont pas assez d'argent pour acheter tout ce dont ils ont besoin, créant marasme économique et chômage. Pourquoi n'y at-il pas assez d'argent ? En fait, il n'ya jamais eu autant d'argent qu'aujourd'hui, mais il ne sert plus prioritairement aux échanges entre les hommes. En effet, l'argent sert à gagner de l'argent en spéculant (comme avec les assurances vie qui se développent rapidement depuis quelques années), et donc il circule dans les circuits financiers de la spéculation (95% de l'argent sert au circuit spéculatif, 5% seulement servirait au commerce). Autre cause du manque d'argent : les gens ont peur de l'avenir, donc ils sont plus prudent dans leurs dépenses et modèrent leurs achats, ralentissant ainsi la vitesse de circulation de l'argent (le fait de retarder tous les mois de 3 jours ses achats, ralentit de 10% la vitesse de circulation de l'argent et donc diminue de 10% les transactions totales effectuées). De plus les banques qui gèrent l'argent le font dans leur propre intérêt (gagner de l'argent) et pas dans l'intérêt des hommes (très peu de banques prêtent aux personnes qui veulent créer leur emploi, obligeant à passer par la collecte directe de l'argent d'amis). De nombreuses personnes disposent de temps libre (surtout avec le chômage actuel !) ou de production excédentaire qu'elles ne peuvent vendre car il n'ya pas d'argent pour les rémunérer. Il ya des marchandises ou des personnes disponibles pour travailler, et aussi des acheteurs potentiels pour ses services et ses marchandises, mais il manque l'outil nécessaire (l'argent) pour que ces transactions s'effectuent. Comme aujourd'hui l'argent ne joue plus son rôle vital de vecteur des transactions entre les hommes, il est urgent de créer un nouveau système permettant les transactions sous peine d'étouffement.
Les arguments en faveur d'une société sans argent dans laquelle la production vise à satisfaire les besoins humains et où la production pour la vente et l'économie marchande sont abolies, reposent sur le fait suivant : l'industrie moderne et la technologie se sont développées à un tel degré qu'elles pourraient fournir en abondance des biens de consommation et services à toute la population du monde, à condition qu'elles soient utilisées rationnellement pour arriver à ce but.
Les problèmes d'une production en quantité suffisante pour tous sont déjà résolus. Après de longs efforts pour combattre la pénurie l'homme est venu à ses bouts et la possibilité de produire en abondance est devenue une réalité. Mais ceci ne peut être accompli dans le cadre d'une société où les moyens de production sont la propriété d'une minorité et où les richesses sont produites pour la vente en vue de profits. Le seul cadre où cette abondance serait réalisable est celui d'une société dans laquelle toutes les ressources, qu'elles soient naturelles ou industrielles, sont devenues, sous contrôle démocratique, l'héritage commun de toute l'humanité. Dans ces conditions seulement, est-il possible de décider démocratiquement ce qui sera produit et satisfaire les besoins humains? Dans une telle société, marché, salaires, profits, achat et vente seraient hors de contexte ; ils finiraient simplement d'exister.
Nouriel Roubini un des rares économistes avec Paul Jorion à avoir prédit le krach économique d'aujourd'hui annonce que le pire est devant nous ! Nous assistons en ce moment à un débat pitoyable pour savoir si nous sommes oui ou non en récession. En fait il ne s'agit ni d'une récession, ni d'un krach, mais d'une crise systémique. De quel système s'agit-il ?
Le fonctionnement de notre économie possède en effet deux tares majeures : la croissance perpétuelle et la création de la monnaie à partir de dettes.
I) La croissance perpétuelle
Kenneth Boulding, économiste affirme :
«Toute personne croyant qu'une croissance exponentielle peut continuer à l'infini dans un monde fini est soit un fou, soit un économiste.»
Il est en effet impossible de continuer à produire des biens de façon croissante sans détruire la planète. Ainsi, certains écologistes devraient méditer sur le fait que c'est la façon dont fonctionne ce système économique qui est responsable de la destruction de notre environnement.
D'ailleurs Albert A. Bartlett, physicien en conclut :
«La plus grande déficience de la race humaine est notre incapacité à comprendre la fonction exponentielle.»
II) La création de la monnaie à partir de dettes
Les habitants de la planète sont persuadés que l'on crée de la monnaie à partir des dépôts et des placements. C'est faux ! Il existe une vérité qui doit être révélée : l'argent est créé à partir de la dette.
Graham F. Towers, gouverneur de la Banque du Canada de 1934 à 1954 a dit :
«Chaque fois qu'une banque fait un prêt, un nouveau crédit bancaire est créé. De l'argent tout neuf.»
Maurice Allais, Prix Nobel de Sciences Économiques (1988) affirme :
«Par essence, la création monétaire ex nihilo que pratiquent les banques est semblable, je n'hésite pas à le dire pour que les gens comprennent bien ce qui est en jeu ici, à la fabrication de monnaie par des faux-monnayeurs, si justement réprimée par la loi. Concrètement elle aboutit aux mêmes résultats. La seule différence est que ceux qui en profitent sont différents.
John Kenneth Galbraith, économiste :
Le procédé par lequel les banques créent de l'argent est tellement simple que l'esprit en est dégoûté.
Donc, sans dette, pas d'argent, et sans argent, pas de dette. La crise des subprimes a d'ailleurs posé un problème fondamental puisque les crédits n'étaient pas honorés.
Les peuples racines, une philosophie en phase avec la Nature
«Ils n'ont de vêtements, ni de laine, ni de lin, ni de coton, car ils n'en ont aucun besoin ; et il n'ya chez eux aucun patrimoine, tous les biens sont communs à tous. Ils vivent sans roi ni gouverneur, et chacun est à lui-même son propre maître. Ils ont autant d'épouses qu'il leur plaît […]. Ils n'ont ni temples, ni religion, et ne sont pas des idolâtres. Que puis-je dire de plus ? Ils vivent selon la nature.» Amerigo Vespucchi ( Mundus novus )
«Il n'ya rien de barbare et de sauvage en cette nation, à ce qu'on m'a rapporté, sinon que chacun appelle barbarie ce qui n'est pas de son usage.» Michel de Montaigne «Si j'étais chef de quelqu'un des peuples de la Nigritie, je déclare que je ferais élever sur la frontière du pays une potence où je ferais pendre sans rémission le premier Européen qui oserait y pénétrer.» Jean-Jacques Rousseau
«Les personnes appartenant à des minorités nationales ou ethniques, religieuses et linguistiques ont le droit de jouir de leur propre culture, de professer et de pratiquer leur propre religion et d'utiliser leur propre langue, en privé et en public, librement et sans ingérence ni discrimination quelconque.» Déclaration des droits des personnes appartenant à des minorités nationales ou ethniques, religieuses et linguistiques, adoptée par l'Assemblée générale des Nations unies dans sa résolution 47/135 du 18 décembre 1992 (Article 2)
«Le post-colonial a partout été du bricolage d'apparence politique, des minorités favorisant le néocolonialisme, le népotisme et le clientélisme. » Jean Malaurie
«Voir ce qui ne paraît aux yeux de personne, c'est la seconde vue.» Jules Michelet
«Ils sont comme des muets ; ils souffrent, s'éteignent en silence et nous n'entendons rien.» Jules Michelet
«La vie avant la domestication / l'agriculture était en fait largement une vie de plaisir, de contact avec la nature, de sagesse des sens, d'égalité sexuelle, et de bonne santé. » John Zerzan
«Les caractères exceptionnels de cette pensée que nous appelons sauvage tiennent surtout à l'ampleur des fins qu'elle s'assigne. Elle prétend être simultanément analytique et synthétique, aller jusqu'à son extrême dans l'une ou l'autre direction, tout en étant capable d'exercer une médiation entre ces deux pôles… La pensée sauvage se définit à la fois par une dévorante ambition symbolique, par une attention scrupuleuse entièrement tournée vers le concret, enfin par la conviction implicite que ces deux attitudes n'en font qu'une.» Claude Lévi Strauss
«Cinq cents types de fleurs, filles d'autant de types de pommes de terre poussent… sur la terre ; mêlées de nuit et d'or, d'argent et de jour. Les cent fleurs des quinoas que j'ai semés au sommet, étincellent de tous leurs feux sous le soleil ; les ailes noires du condor et d'oiseaux microscopiques sont maintenant en fleurs. Il est midi. Je suis près des montagnes, nos maîtresses, les sommets des ancêtres ; leur neige tantôt saupoudrée de jaune, tantôt tachetée de rouge, brille sous le soleil… … regardez mon visage, mes veines ; les vents qui soufflent de nous à vous, nous les respirons tous ; la terre sur laquelle vous comptez vos livres, vos machines, vos fleurs, descend de la mienne, meilleure, débarrassée de sa colère, une terre apprivoisée… Nous ignorons ce qu'il adviendra. Laissons la mort avancer vers nous, laissons venir ces inconnus. Nous les attendrons ; nous sommes fils du père de toutes les montagnes, nos maîtresses ; fils du père de toutes les rivières.» José María Arguedas (extrait de « A call to some doctors », 1966, traduit du quechua)
«J'ai vénéré la Terre pour comprendre le ciel et grâce aux vers luisants, j'ai connu les étoiles.» Louis Aldebert
«L'homme est la nature prenant conscience d'elle-même.» Élisée Reclus
«Tout est dans la nature et toute la nature est en moi. On est ensemble !» Parole de Pygmée
L'ampleur de la déforestation – 130 000 km² par an – s'apparente à un désastre écologique et social. Particulièrement concernées : l'Amazonie, l'Afrique centrale et l'Indonésie. En cause, la survie des pauvres, l'industrie agroalimentaire et forestière, le consumérisme des riches. La protection de la biodiversité et l'atténuation des changements climatiques passent nécessairement par un questionnement radical des logiques productivistes et des inégalités.
par Bernard Duterme
Problématique complexe aux causes et aux effets multiples, la déforestation correspond d'abord à une évolution mondiale alarmante. Crise alimentaire, changements climatiques, impasses énergétiques… les tendances lourdes de l'actualité de ce début de 21e siècle, de par leurs connexions plus ou moins manifestes avec le déboisement et la dégradation des forêts, obligent la communauté internationale à enfin donner l'importance qu'il mérite au phénomène. Le déclin rapide des superficies boisées ne date pourtant pas de ce millénaire. A la faveur d'autres lames de fond – l'urbanisation, les pollutions, l'agro industrialisation, la pauvreté… – aux liens implicites ou explicites avec la déforestation, le constat aurait déjà dû mobiliser les consciences. Sans doute les risques apparaissaient-ils plus éloignés.
Toujours est-il, on le devine, que la diminution avancée du couvert forestier à l'échelle mondiale s'avère intimement liée, dans ses logiques et dans sa portée, aux modèles de production et de consommation privilégiés ces dernières décennies, voire ces derniers siècles. S'en tenir ici à une approche strictement descriptive ou technique de la problématique ne pourra donc suffire, même si, dans un premier temps, il convient d'en prendre la mesure. Qu'entend-on par déforestation ? Quelle est son ampleur ? Quelles régions et populations du monde concerne-t-elle ? En quoi pose-t-elle problème ? Dans un deuxième temps, nous traiterons des causes évidentes et sous-jacentes de la déforestation, ainsi que de ses principaux moteurs et acteurs, pour ensuite débattre des enjeux cruciaux et des politiques auxquels elle renvoie.
Деякі з вас можуть знати про існування економічних альтернатив, наприклад, можна знайти, наприклад, на Ekopedia . Часто ці варіанти монополії: замість банкнот, папір використовується дебет / кредит, використовуючи нове ім'я пристрою (євро стає "гриб", " пшениця "," квітка ", і т.д ...) відповідно до пунктів. Таким чином, десятки тисяч людей практикують ці альтернативи в декількох країнах, але вони скоріше розглядати як взаємодоповнюючі, рятувальних шлюпок. Справді, мало людей, які залишають всієї банківської системи до іншої системи, крім випадків, коли у них немає вибору. 
Le monde merveilleux des multinationales !!! 
Attention, attention, la grande coterie se rencontre. Les pharaons en cravates se rencontrent, les grands esprits se retrouvent. 
Conférence Débat organisée par le CCFD avec Marc Dufumier, auteur et directeur de laboratoire à 
Communiqué public GEAB N°35 (15 mai 2009) 
L'ampleur de la déforestation – 130 000 km² par an – s'apparente à un désastre écologique et social. Particulièrement concernées : l'Amazonie, l'Afrique centrale et l'Indonésie. En cause, la survie des pauvres, l'industrie agroalimentaire et forestière, le consumérisme des riches. La protection de la biodiversité et l'atténuation des changements climatiques passent nécessairement par un questionnement radical des logiques productivistes et des inégalités. 
Quant aux mots doux, je sais qui va... 
Flux RSS des articles