• Знайте вашу грунт
  • Чотири компонента
  • Різні суміші
  • Ідея заснування
  • Кислі грунти і лужних земель
  • Визнайте це і вимірювати кислотність
  • Вапнування, вилікувати кілька
  • Що з вапном?
  • Як застосовувати вапно?
  • Гумусу, універсальний підсилювач
  • Джерела гумусу (7) »
    • Природні гною
    • Штучні добрива
    • Торф
    • Компост
    • Зелені добрива
    • Грунтових сумішей коригувальних
    • Увага
• Поліпшення родючості
  • Добрива в грунт
  • Органічне добриво
  • Мінеральний
  • Комплексні добрива
  • Вчитися, щоб вибрати комплексних добрив
  • Базальні застосування
  • Запліднення обслуговування
  • Овочі та квіти
  • Фруктові дерева
  • Торф
  • Підготувати грунт для культури "(4)
    • Копати
    • Механічна робота
    • Після оранки
    • Розпушування і прополка
• Управління вашому саду
  • План плануванні саду (2) »
    • Сівозміна
    • Спілкування
  • Садівництво в квадраті (3) »
    • Розміри і основні положення
    • Що садити і коли?
    • Відстань між овочами
  • Кілька порад для саду
  • Правила для збереження насіння овочевих культур
• Шкідники і хвороби
  • Комахи та паразити
  • Захворювання
• Місячний календар
  • Як користуватися місячним календарем?
  • Садівництво з Місяця
  • Легенда
  • Січень
  • Лютий
  • Березень
  • Квітень
  • Травень
  • Червень
  • Липень
  • Серпень
  • Вересень
  • Жовтень
  • Листопаді
  • Грудень
• Додатки
  • Карти (15) »
    • 01 - грунту
    • 02 - установка
    • 03 - для внесення добрив
    • 04 - Інші добрива
    • 05 - культурних об'єднань
    • 06 - Повороти
    • 07 - Сад екосистем
    • 08 - культури біорізноманіття
    • 09 - Виробництво насіння
    • 10 - Щеплення і розміри
    • 12 - Бджільництво
    • 13 - Тести для городу агроекологічного
    • 14 - Вода в саду
    • 15 - Завод охорони здоров'я в саду
    • 16 - працює в зимовому саду
  • Різне (8) »
    • Кращий рослинних
    • Дрібні тварини корисні
    • Корисні рослини
    • Чаї, настої і відвари рослин
    • Тривалість насіння і врожайність овочів
    • Посадка графіків і термінів їх культур
    • Терміни город
    • Сприятливі умови для розвитку різних овочів

Для підготовки рослинного матеріалу він зроблений, завод використовує:

1. Вуглець і кисень з атмосфери через листя хлорофілу.
2. Води з землі з корінням.
3. З мінеральних солей, розчинених у ній.

Мінеральні поживні речовини поглинаються в найбільших кількостях, називаються основними елементами є азот, фосфорна кислота, калій, вапно, магнезію і сірки.

Крім того, завод використовує, але в набагато менших пропорціях, мікроелементів і мікроелементи, які входять до складу тіла рослинних тканин або брати участь в якості каталізаторів при утворенні з них: залізо, цинк, марганець, мідь, бор, молібдену. Винятки, землі та добрив, які надаються як правило, містять достатньо вапна, магнію, сірки і мікроелементів для задоволення потреб рослин.

Тим не менш, іноді вони в неробочий наявність елементів, що робить їх нестравний (залізо в присутності вапняку, наприклад). В цьому випадку, додавання анти дефіцит може виправити ситуацію.

Азоту, фосфорної кислоти і калію, також завжди присутні, але сума може бути недостатньою, або тому, що грунт природно погано обладнані, або тому, що його запаси були вичерпані послідовних врожаїв.

Добрива, що містять азот, фосфорної кислоти і калію в концентрованій формі, може виправити недоліки в грунті і її втрати, надаючи елементи, які пропали без вісті. Кожен основний компонент грає у функціональному балансі заводу особливу роль:

Ви бачите, що три основних елементи взаємопов'язані і доповнюють один одного. Їх одночасна присутність в достатній кількості має важливе значення для гармонійного рослинності. Досвід показує, що значення продуктивності визначається елемент, що міститься в невеликих кількостях. Існує, отже, нічого принести одну з них, фосфорна кислота, наприклад, якщо інші не існує в збалансованій пропорції.

Надлишок азоту по відношенню до фосфорної кислоти і калію результати, зокрема, у важких вегетативних порушень: відсутність квітів запліднення (провисання), недосконалий дозрівання деревини і фруктів, підвищена сприйнятливість до грибкових захворювань і холодного ...

Органічні N перегноєм або добрива рослинного або тваринного походження, не безпосередньо використовувати рослини: вона повинна бути перетворена мікроорганізмів у грунті, спочатку в аміак і, нарешті, селітра, доступна тільки для рослин (за винятком щодо тих із сімейства бобових, здатні фіксувати азот безпосередньо з повітря).

В залежності від їх характеру, азотні добрива додають органічні форми, аміаку або азотної кислоти.

Вплив нітратів всмоктується як безпосередній і їх застосування призводить до зростання відразу на стимулювання зростання. Тим не менше, ці солі добре розчиняються і швидко управляється просочування води від коренів, якщо вони не знаходять відображення в них: так що використовувати їх тільки під час активної вегетації і Оскільки потреби рослин.

Дія органічних азотних добрив і аміаку, а відкласти до тих пір, як перетворення їх в нітрати.

До мінусів, в цих формах, азот утримується від всмоктуючої здатності грунту. Ці добрива повинні бути поховані на осінь або зиму. Їх дія відбувається поступово, як і коли вони перетворюються на нітрати, як тільки досить високій температурі ферменти, дозволяє надавати їх діяльності.

Грунт запаси азоту і постійно змінюється, і повинен бути продовжений кожен рік, щоб компенсувати вилучення сільськогосподарських культур і фільтраційні втрати.

Мінуси від фосфорної кислоти і калію багато в чому визначаються всмоктуючої здатності грунту у верхньому шарі грунту, де вони розташовані.

Таким чином, можна створити запаси надлишкових резервів, що рослини будуть працювати, як і коли вони в них потребують.

Цей надлишок також має важливе значення, тому що земля тримає ці елементи і сильно поступається коренів, якщо він досить насиченим.

Це положення фосфорної кислоти і калію, риття для підземних восени або взимку, називається базальної програми.

Вони можуть бути тварини або рослини, а деякі містять азот, фосфорної кислоти і калію та мікроелементи: що ж тоді повна добрив, але їх вміст поживних речовин низькою винятку. Вони повинні бути оброблені мікроорганізмів у грунті, перш ніж зробив доступними для рослин, особливо щодо азоту. Їх дія не відразу, але, як правило, поступовий і тривалий.

Нарешті, розкладання органічного добрива забезпечує рослини з перегноєм. Гній, як уже говорилося поправки, включені тут для довідки.

Враховуючи низьку концентрацію, промислові відходи тільки цікаво, якщо вони доступні на сайті, тому що їх транспорт коштує дорого.

Краще використання органічних добрив є включення їх в компост, який вони підвищують цінність і добрива, в яких вони проходять попереднє переварювання, сприятливу для їх дії:

Мінеральні добрива є продуктами хімічної промисловості. Їх головна перевага полягає в наданні відповідних матеріалів в концентрованому вигляді, що знижує транспортні витрати і полегшує їх застосування.

Більшість містити тільки корисний елемент (N, P і К), але деякі поєднувати, і багато хто з цих добрив об'єднати вапна. Вони можуть, отже, допомагають нейтралізувати кислі грунти, але їх застосування слід уникати у вапняку.

Якщо ми демистификации азотних добрив (N), фосфор (P) і калійних (K) та інші:

(В останньому стовпчику п'ять нижченаведених таблицях містяться переліки для кожного добрива, коефіцієнт, на який необхідно помножити кількість одиниць, добрива бажано, на суму комерційного використання добрив).

Застосування добрив, що містять хлор (калійної солі, хлористий калій) слід уникати, так як цей елемент є токсичним для багатьох сільськогосподарських культур.

Крім того, прямо добрив вище таблиці, кожна з яких містить лише одне поживна речовина (у виняткових випадках 2), торгівля пропонує Комплексні добрива (суміші або комбінації вище), допомагає організаціям азоту, фосфорної кислоти і калію, або два (двійкові добрива фосфору і калію) або разом (NPK або повне N, P, K).

Це, безсумнівно, самий цікавий аматорський сад: їх застосування легко, особливо, якщо подані в гранульованому вигляді, труднощі, а іноді і ризик суміші поділяються і проблема балансу гній більш легко вирішити (суміші вивчаються відповідно до потреб тієї чи іншої культури).

До складу повного добрива вказують три цифри позначають процентний вміст азоту (N), фосфорну кислоту (P) і калій (К), які вони містять. Таким чином, формула NPK 7/14/10, значить, добриво, що містить 7 кг азоту, 14 кг фосфорної кислоти і калію 10 кг на 100 кг.

Ці два фактори вибору добрив сполуки є концентрація і баланс його.

Перші отримують шляхом додавання добрив одиниць своїй формулі, наприклад, N / P / K. 10 +10 +20 = 40 одиниць. Такі добрива в 2 рази більше концентрований, ніж 5/5/10. Як правило, дорожчі, але ви використовуєте в півтора рази, щоб отримати той же результат. Ціна за одиницю добрива і "туди" є більш вигідним за рахунок впливу транспортних витрат.

Ціни на добрива також залежить від швидкості їх дії, що містять елементи відразу асимільовані (нітратів, суперфосфату) є найдорожчим, але, очевидно, найцінніше.

Баланс - відносні пропорції суміші - це важливо узгодити запліднення потреби сільськогосподарських культур участь.

Приклади часто використовуваних формул та їх призначення:

Le point de départ d'une fumure rationnelle est de constituer dans le sol une réserve d'acide phosphorique et de potasse, largement supérieure aux besoins immédiats des plantes et qui servira en quelque sorte de volant régulateur à la fertilisation. L'azote, qui ne peut se stocker de la même façon, par suite de sa solubilité sera, par contre, fourni au fur et à mesure des besoins.

Il est préférable, au départ, de calculer l'importance et la composition de cette fumure de fond, d'après les résultats d'une analyse chimique qui détermine la richesse naturelle du sol en éléments assimilables et permet de savoir exactement ce qui lui manque. Le laboratoire vous fournira alors toutes indications utiles.

A défaut, vous pouvez vous contenter d'agir a priori on doublant, pendant 2 ou 3 ans, la dose de la fumure phospho-potassique habituelle indiquée plus loin et en apportant par exemple, chaque année, 15 à 20 kg d'un engrais complet 4/8/12 par are ou son équivalent en engrais simples 8 kg de superphosphate ou de scories et 6 kg de sylvinite.

La fumure de fond doit être enfouie lors du bêchage d'automne et, en même temps, vous effectuerez les amendements : chaulage si le terrain est acide (1) et apport d'humus (2).

Rappelez-vous toutefois que fumier ou compost ne doivent pas être enterrés avec la chaux mais seulement l'année suivante.

Pour les arbres fruitiers et d'ornement, la fumure de réserve doit être enfouie lors du défoncement, entre 40 et 60 cm de profondeur afin de se trouver dans la zone explorée par les racines. Elle serait sans effet dans la couche superficielle, du fait que la potasse et surtout l'acide phosphorique ne s'infiltrent pratiquement pas. Utiliser de préférence un engrais à dominante phosphorique, du type 7/4/10 qui sera évidemment incorporé en une seule fois, à la dose de 25 à 30 kg par are ou 2 kg par trou de 1 mètre cube (équivalence en engrais simples : 20 kg de super ou scories et 8 kg de sylvinite).

Le sol étant pourvu de son fond de roulement de potasse et d'acide phosphorique, il vous suffira ensuite :

1. De fournir l' azote complémentaire au fur et à mesure des besoins de la végétation et des pertes par infiltration.
2. De remplacer annuellement l' acide phosphorique et la potasse consommés par les plantes.

Dans un jardin d'amateur, où des productions très diverses, se succèdent à un rythme accéléré sur le même terrain, il n'est pas possible, comme en grande culture, d'adapter exactement sa fumure à chacune d'elles : l'apport d'engrais doit être suffisant pour faire face aux besoins des plus exigeantes, quitte à ce qu'il soit surabondant pour celles qui le sont moins.

De nombreux essais montrent qu'il faut, en moyenne, dans ces conditions, restituer chaque année au sol, en unités fertilisantes éléments purs, par are :

Si vous utilisez des engrais complets :

Si vous utilisez des engrais simples :

Les besoins annuels moyens des arbres fruitiers en unités fertilisantes (éléments purs) se chiffrent par are à :

Sachez que les radicelles absorbantes se trouvent dans une zone située de part et d'autre de l'aplomb de l'extrémité des branches (1 m à 1 m 50 du mur pour les espaliers). Il est donc inutile de mettre de l'engrais ailleurs.

En ce qui concerne l'acide phosphorique et la potasse, rappelez-vous qu'ils doivent être enfouis au niveau des racines, soit 30 à 50 cm suivant les porte-greffes et le terrain : placez-les donc au fond de la jauge au moment du labour ou versez-les dans des trous faits à la barre à mine ou à la tarière, tous les 50 cm environ.

Apportez ainsi ces éléments en automne/hiver, sous forme de 8 kg par are d'un engrais complet à dominante potassique (4/12/20) ou, si vous employez les engrais simples :

Distribuez par contre la fumure azotée en trois fois :

1. En fin d'hiver, immédiatement avant le débourrement (éclatement des bourgeons) afin de stimuler l'entrée en végétation.
2. Après la nouaison (début de grossissement des jeunes fruits).
3. Aussitôt après la récolte, pour aider les arbres à fabriquer les substances de réserve qui serviront l'année suivante.

Épandez, à chaque fois, en couverture (en surface) et enterrez par griffage ou ratissage : 2 kg d'engrais complet 16/8/8 ou 1,5 à 2 kg d'ammonitrate à 20%.

Vous obtiendrez une bonne croissance des graminées en apportant chaque année les unités fertilisantes suivantes : Azote 1 à 1,2 kg, acide phosphorique 0,9 à 1 kg, potasse 1 à 1,2 kg.

Soit par are : En automne 5 à 6 kg d'engrais complet 4/8/12. ou 5 kg de superphosphate ou scories à 20% et 2 kg de sulfate de potasse. Au printemps et en été , respectivement en mars, mai et juillet, trois fois 2 kg d'engrais complet 16/8/8 ou à défaut, de sulfate d'ammoniaque ou d'Ammonitrate.

Le premier acte de la mise en culture d'un terrain consiste à retourner sa couche supérieure afin de l'ameublir et de l'aérer pour la rendre aisément pénétrable aux racines. Du même coup, cette opération permet d'enfouir les mauvaises herbes et d'incorporer engrais et amendements.

Le bêchage ou labour, comme son nom l'indique, consiste à découper, au moyen d'une bêche, des bandes de terre successives en mottes qui sont culbutées sens dessus dessous, dans une tranchée appelée jauge. En terre lourde et caillouteuse, préférez la fourche à dents plates ou fourche-bêche, de pénétration plus facile.

La profondeur du bêchage est limitée à la pénétration du fer de l'outil, soit 20 à 30 cm.

Le défoncement atteint une profondeur double puisqu'il est exécuté à deux fers de bêche. Même si la seconde couche attaquée est de bonne qualité, ne la mélangez pas à la première, seule à contenir les micro-organismes dont nous avons dit le rôle capital dans la fertilité et qui meurent s'ils sont profondément enfouis et privés d'air.

Vous y parviendrez en pratiquant le défoncement dit à double jauge.

Bien qu'il représente un travail important, le défoncement est vivement recommandable lors de la mise en culture d'un terrain neuf, surtout si celui-ci a été tassé par le passage de camions ou engins lors d'une construction par exemple. Il est, en tous cas, indispensable pour les surfaces destinées à recevoir des végétaux à enracinement profond, arbres et arbustes fruitiers ou d'ornement, rosiers, fleurs ou légumes vivaces (Asperges, Artichauts), etc.

Si la terre contient un pourcentage appréciable d'argile, ne la travaillez jamais lorsqu'elle colle à l'outil parce qu'elle est trop humide : en séchant à nouveau, elle prendrait la consistance du béton ! Prenez-la à temps avant les pluies d'automne.

Bêchez le plus possible avant les fortes gelées et faites-le à grosses mottes que vous laisserez intactes sans les briser. En transformant en glace l'eau contenue entre les particules de terre, le froid les fera éclater et elles s'effriteront aisément au printemps.

Lorsque vous enfouissez fumier ou engrais, ne vous contentez pas de les placer au fond de la jauge, mais étalez-les sur le flanc de celle-ci, ils seront ainsi beaucoup plus régulièrement répartis dans le sol.

Pour travailler avec le moins d'effort possible, affûtez régulièrement le tranchant de votre bêche au tiers-point et tenez son fer propre en le raclant à la curette.

Votre bêchage sera plus régulier si vous divisez la surface en bandes successives de 2 à 3 mètres de largeur. Gardez toujours une jauge largement ouverte devant vous pour enterrer commodément herbe ou fumier.

Extirpez le mieux possible les rhizomes souterrains d'herbes vivaces telles que liseron, chiendent, etc., ainsi que les grosses pierres.

En cours de saison, pour les labours exécutés entre deux cultures, bêchez moins profondément mais émiettez les mottes au fur et à mesure.

Le progrès met de plus en plus à votre portée, à un prix abordable, des engins motorisés qui suppriment la fatigante corvée du bêchage manuel.

Suivant leur conception, ceux-ci sont appelés motoculteurs ou moto-houes. Les premiers sont essentiellement constitués d'un bloc moteur entraînant une paire de roues et pourvu d'un système d'attelage qui permet de traîner une charrue classique.

Le soc versoir de cette dernière découpe et retourne sens dessus dessous une bande de terre de largeur et d'épaisseur proportionnelles à la puissance tractrice de la machine. Le labour obtenu est donc analogue à celui de la bêche sinon que le sillon est continu au lieu d'être fractionné en mottes.

Les moto-houes ne possèdent pas de roues motrices leur moteur entraîne directement des outils rotatifs tournant verticalement qui assurent la propulsion de la machine en même temps qu'ils pénètrent le sol on le fraisant grâce à la forme hélicoïdale des pièces travaillantes.

Les moto-houes ne retournent donc pas la terre mais elles l'ameublissent on la brassant sur place.

Le griffage :

Pratiqué après le labour, il permet de bien casser les mottes et de renforcer l'ameublissement sur une vingtaine de centimètres en profondeur. Le griffage doit être réalisé dans le sens de la largeur et de la longueur du terrain.

Le ratissage :

Il se limite à une opération de ratissage, permettant de débarrasser la terre des mottes et des cailloux après le passage de la griffe. Les dents du râteau doivent être presque parallèles à la surface, de manière à ne pas faire de trous dans le sol.

Préparation mécanique :

Elle est beaucoup plus rapide mais nécessite un lourd équipement : une sous-soleuse qui décompacte la terre, une charrue ou un motoculteur pour labourer et une fraise rotative pour épierrer.
L'usage d'un motoculteur est conseillé pour les grandes surfaces ou pour un potager.

Fertilisation d'un sol :

Lors de ce travail du sol, des amendements et des engrais seront les bienvenus.

Les amendements sont utilisés pour corriger la structure du sol. Un sol trop perméable sera corrigé grâce à du fumier, du terreau, de la tourbe. Un sol trop compact recevra du sable de rivière ou du calcaire broyé ; un sol trop décalcifié de la chaux ou du calcaire broyé.

Les engrais (ou fumure) servent à enrichir la terre en éléments nutritifs (azote, acide phosphorique et potasse (NPK), calcium, manganèse, fer…) qu'elle a perdu par lessivage, par blocage et surtout par absorption des plantes. Une « fumure de fond » est un préalable indispensable à toute plantation. La « fumure d'entretien » assurera le développement progressif des végétaux.

Le sarclage est une technique qui consiste à couper à l'aide d'une bêche tranchante les jeunes plants au niveau du collet, ou de les arracher complètement. Contrairement au binage, le sarclage s'effectue lorsque les mauvaises herbes sont établies et enracinées. Cette opération doit être effectuée par temps sec, avant le milieu de la journée si possible, pour éviter que les plants ne se réenracineront pas dans la fraîcheur de la nuit.

Mai, juin : aux 10 jours

Reste de la saison : aux 2-3 semaines

Le binage :

Le binage est une technique qui consiste à remuer le sol de surface (5 à 6 cm) avec une griffe afin que les semences en germination soient asséchées. Il réduit aussi l'évaporation de l'eau du sol en brisant les canaux d'évaporation et il introduit de l'oxygène dans le sol, ce qui stimule l'activité microbienne et accroît la minéralisation de l'humus. Le binage devrait être fait par temps sec et ensoleillé. Le binage pré-émergence, c'est-à-dire avant l'émergence de la culture, se fait habituellement quatre à huit jours après le semis. L'idéal est en fait de biner juste avant l'émergence des cultures. On répète ensuite l'opération tous les sept à dix jours environ en culture légumière, ou chaque fois que la surface devient compacte.

Le paillis :

L'application au sol d'un paillis végétal permet de prévenir efficacement le développement des plantes adventices. Pour bien contrôler les mauvaises herbes, le paillis organique doit être assez épais, ou doit être renouvelé lorsque les herbes commencent à s'y implanter. De la paille, du bois raméal fragmenté ou des feuilles semi-décomposées sont de bons matériaux à utiliser comme paillis. De plus, l'utilisation d'un paillis permet aussi de conserver l'humidité du sol, de réduire la battance et l'érosion causées par les pluies, de stabiliser la structure du sol et d'augmenter le taux de matière organique, de stimuler l'activité biologique comme les vers de terre, de réduire les écarts de température entre le jour et la nuit, de conserver la propreté des cultures, de protéger les cultures vivaces en hiver, et de limiter le lessivage de l'azote à l'automne et au printemps par sa décomposition. Cependant, l'utilisation d'un paillis comporte aussi quelques inconvénients. Afin de les éviter, il est recommandé d'attendre que les sols soient bien réchauffés avant de mettre les paillis en place, et au printemps utiliser du compost jeune et grossier qui protégera le sol tout en permettant son réchauffement.